8 січня 2025 року поету-шістдесятнику Василю Симоненку виповнилося б 90 років. Один із найяскравіших представників покоління «шістдесятників» у вітчизняній літературі. Він володів особливим даром чесності, таким потрібним людям, але вкрай небезпечним для себе. Василя Симоненка називали  поетом оголеної правди, літературним бунтарем: він не терпів несправедливості, прагнув не тільки свободи, але й визнати Україну самобутньою державою. Він прожив на світі лише 28 років і назавжди ввійшов до історії рідної літератури. Єдина прижиттєва  збірка «Тиша і грім» вийшла 1962. Його вірші не пропускала до друку радянська цензура, тому їх поширювали у самвидавних списках і переписували від руки. Довго боялися оцих його слів і вперто вдавали, що їх не існує:

 «Ради тебе перли в душу сію,

Ради тебе мислю і творю…

Хай мовчать Америки й росії,

Коли я з тобою говорю.»

Палкі та завжди сучасні рядки Василя Симоненка сьогодні актуальні як ніколи:

      📍  «Можна все на світі вибирати, сину,

               Вибрати не можна тільки Батьківщину.»

     📍   «Найчистіша душа незрадлива,

               Найскладніша  людина проста.» 

     📍  «І той ніколи не доскочить слави,

              Хто лиш для неї на землі живе.»

    📍   «І тільки тих поважають мільйони,

              Хто поважає мільйони Я.»

   📍   «Тільки тим історія належить,

             Хто сьогодні бореться й живе.»

   📍  «Народ мій є! Народ мій завжди буде!

            Ніхто не перекреслить мій народ!

            Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

            І орди завойовників-заброд!»

    📍 «Україно, ти моя молитва,

            Ти моя розпука вікова…

            Гримотить над світом люта битва                                      

            За твоє життя, твої права.»